Щоденник

1лютого....
Я заспокоїлася...більше сліз моїх ніхто не побачить...я взяла себе в руки...моє життя летить...а я його трачу на невідомо що...Мене нервує один суб"єкт...та що поробиш?а він така сволочь...має дівчину,яка хворенька лежить вдома...а він ходить усміхається колишній(тобто мені)...мені її шкода,він не такий святий,як здається....та все....мені якось все одне...хоча іноді аж верне від нього.Для мене зараз найголовніше...зберігати спокій...і все буде гуд....І чекати я більше не буду....я нічим не зобов"язана абсолютно незнайомій людині...

Навіть не помітила,як з очей капали теплі мої сльози...плач з нічого...просто так...просто втомилася...чекати...Все мине,але ти не плач...Дивилися фотки...щасливі лиця...в тому числі і моє...хтоб знав,як я мені важко...Скільки ще чекати?А може вже ніколи...ніколи так ніколи...звикла вже....щей ті модульні на носі...Скажи мені...як все пережити?Хочу закінчити школу...спалити мости з минулим...почати нове життя...Поїхати чим далі....І забути,що ти є такий....Геть з мого серця...Геть з думок...Ковтаю сльози...давно такого не було....а вони все біжать і біжать....Сильні дівчатка не плачуть....так би мені сказала ти...Ти мені ніколи не говорила про своє минуле...Ти мені дала закалку....Ти пішла від мене так рано....а я віддала тебе в руки смерті...Прости,що не цінувала....Прости,що ображала тебе...Прости,що не слухала...Мені важко без тебе....ТИ мене любила....ти закривала очі на мої витівки....Моя люба і дорога А...тебе нема,але я знаю ти поруч...Мені сумно без тебе...твої речі...твої записи...Прийти зі школи...і не крикнути...Ба...я вдома....Тебе нема біля мене вже 7років...я змінилася...і дуже...Ти бачиш...як я тебе потребую...
А ти мій любий....я чекати більш не сила...пробач...

Щоденник...а може його знищити?

Дата: Среда, 16.01.2008, 21:32
От люди заводять щоденники в неті...і в реалі....в реалі він у мене є...а в неті нема...вирішила завести тут....читайте на здоров"я...тут буде вміщено потік моєї свідомості...хто хоче...залишайте коменти...
1. Нельзя привязываться к людям всем сердцем, это непостоянное и сомнительное счастье. Ещё хуже - отдать своё сердце одному единственному человеку, ибо что останется, если он уйдёт? А он всегда уходит...
Ерих Мария Ремарка
А Ремарк правий...люди приходять і йдуть...А серце залишається...тільки воно вже не твоє...а як чуже...Я не розумію...навіщо обіцяти,як не зможеш цього виконати...але пустиш марну надію в очі...Я не плачу...і не чекаю...що він ще раз переступить знайомий поріг...що прийдуть рідні сині очі і скажуть :"Привіт малеча..."...Я знаю наперед,цього ніколи не буде...Він не прийде...ну і хай собі...мене біль не мучить...бо він мені боляче не зробив...я йому подобалася...і він мені....тільки вже пізно,щось казати......дуже пізно...

Дата: Четверг, 17.01.2008, 20:43
Сьогодні був насичений день...школа +універ...і купа висновків...один з них...мені стало легше спілкуватися з однією людиною...яку я раніше не розуміла...і яка мене не хотіла розуміти...Я вибачила все...скільки сліз було...і переживань...Хоча я не почула слів вибачень....я вибачила...і повірте це круто!!!!Завжди треба пробачати..не тримати ті образи в душі....і все буде гуд...

Дата: Пятница, 18.01.2008, 00:27
Вже треба лягати... Читати далі »