Ну от я повернулася....сюди...я так довго тут не писала...просто не хотілося...чи розуміє хтось про що я тут пишу?Чи просто думає...Пише якась ідіотка від нудьги...Над вухом ця пісня...мій хлопчик Джек....улюблений фільм про сина Кіплінга...Кіплінг слова якого у мене написані у зошиті...Слова,які допомагають мені жити....Умій примусить Серце..Нерви...М"язи...позбавлені снаги тобі служить...коли душа згоряє вся одразу...тільки воля скаже....ТРЕБА ЖИТь....були моменти ...я не хотіла жити...а зараз розумію,що життя прекрасне...і я більше не повертаюся до тих істеричних думок...про ту людину,яку навіть не знаю))Він пішов і дав мені спокій....Бог одне дає,а друге забирає...Дав спокій..зник з сторінок мого життя...і правильно зробив...так краще...набагато...Дав мені спокій..сон....і дав можливість бути щасливою...тільки от я час від часу згадую....його))Коли він пішов...а минуло вже три місяці....життя,мабуть.хотіло зійти нанівець...але щось втримало...здоровий глузд....Сльози і думки булии внікуди....Я не жалію...і не сумую...Бо він мені був хтось і водночас ніхто...Любити незнайому людину прекрасно і гірко....Прекрасно,бо ти в ній не розчаруєшся....а гірко...бо вона нічого не знає..і мучиш ти лише себе...Все минуло,рідна....Все минуло...Все на світі мина....