Щоденник

Сто років мене тут не було....сто років я тут не писала....НІЩО І НІХТО МОЮ ДУШУ НЕ ТРИВОЖИТЬ....спокій.......жаданий спокій....якого я так давно прагнула....багато хто хоче забрати у мене цей спокій....НЕ ВІДДАМ.......

Ну от я повернулася....сюди...я так довго тут не писала...просто не хотілося...чи розуміє хтось про що я тут пишу?Чи просто думає...Пише якась ідіотка від нудьги...Над вухом ця пісня...мій хлопчик Джек....улюблений фільм про сина Кіплінга...Кіплінг слова якого у мене написані у зошиті...Слова,які допомагають мені жити....Умій примусить Серце..Нерви...М"язи...позбавлені снаги тобі служить...коли душа згоряє вся одразу...тільки воля скаже....ТРЕБА ЖИТь....були моменти ...я не хотіла жити...а зараз розумію,що життя прекрасне...і я більше не повертаюся до тих істеричних думок...про ту людину,яку навіть не знаю))Він пішов і дав мені спокій....Бог одне дає,а друге забирає...Дав спокій..зник з сторінок мого життя...і правильно зробив...так краще...набагато...Дав мені спокій..сон....і дав можливість бути щасливою...тільки от я час від часу згадую....його))Коли він пішов...а минуло вже три місяці....життя,мабуть.хотіло зійти нанівець...але щось втримало...здоровий глузд....Сльози і думки булии внікуди....Я не жалію...і не сумую...Бо він мені був хтось і водночас ніхто...Любити незнайому людину прекрасно і гірко....Прекрасно,бо ти в ній не розчаруєшся....а гірко...бо вона нічого не знає..і мучиш ти лише себе...Все минуло,рідна....Все минуло...Все на світі мина....

Я дивлюся на людей,які ж вони...судять не розібравшись,і роблять поспішні висновки...твердячи...."Мені все ясно"....Люди роблять дурні вчинки з тої прични,що вони самотні...їм сумно...нудно жити...Треба ж посваритися...треба є виставити когось дурнем...чи висміяти перед публікою...чи думали вони колись,що робиться у душах...там відкладається щось гірке...облите душевними муками і слізьми...і це солодке,що було буде завжди з тим присмаком недовіри...А потім не дивуйтеся люди,що людина Вас бачити не хоче,а як бачить,то десятою дорогою обминає....Отака Людська природа....треба відомстити...Хто Вас цього навчив?мстити...підставляти...Не кажіть,що гріх у крові...Ми на цій землі для того,щоб зробити світ кращим.а не звести його на нівець...Ми воюємо за нафту..за гроші...зі газ....до біса нашу НЕЗАЛЕЖНІСТь,ми дозволяєм втручатися у нашу державу,у наші душі...думки...От вам і своєрідний фашизм,який набрав просто іншої форми і нікуди він не дівся...Ми судимо Сталіна...Гітлера...радянські війська і німецькі....а хто зна,як би ви вчинили....МИ живемо ....робимо помилки за помилками....Але Бог наш добрий він простить людям....тільки,коли люди схаменуться буде пізно...

Я слухаю ці пісеньку....іноді мені хотілося,щоб тебе не стало...щоб не бачити тебе...знаєш,коли йде сніг...мені здається,що він у моїй душі....і на серці....і я просто згадаю...тебе...і той сніг....твої швидкі крокі....і я починаю ненавидіти ВАС всіх...я бачу....і мені хочеться закрити очі ...ніколи їх не відкривати....Що я несу?Я тебе і так не бачу....хто ти?Я теж не знаю...чим ти дихаєш?я теж не знаю...я НІЧОГО НЕ ЗНАЮ про тебе....від тебе залишилися спогади...те місце...та дорога і вулиця....я там хрестик поставлю....квіти принесу....і свічку...я поховала там все....тебе....себе....все,що пов"язувало нас....Через тебе...все через тебе....ТИ....у моїй дурній голові....ти заполонив все....Now I can't breathe, no I can't sleep....оце все минуло...Мене ніхто не розумів,коли я комусь говорила про тебе чи про них....Я втратила друга через тебе...Тіільки я починала....вони говорили...."О,Боже....ну скільки можна?Забудь....!!!"""Я плакала...кожного вечора...ніхто цього не помічав....НІХТО!!!!!І що?Я була там....І це був не ти....а та людина,яку я знаю років 4.....у якої були надії...а я їх зламала....Знаєш,мені без тебе важко....але одне радує....Я вмію розрізняти між симпатією...прив"язаністю....і між коханням....Я не напивалася ради тебе...не курила...не кидалася з вікна...ТИ НАВІТЬ НЕ ЗНАЄШ НІЧОГо....я замучала всіх тобою...її....його....і ще з десяток осіб....Я молюсь за тебе,бо знаю....що я нічого вже не зроблю....Повний крах.....Я тебе прошу...геть з мого життя...

У моїй голові були різні думки...я хотіла чогось світлого....те що називають дружба...Та ти бачу ....Ти не розумієш,що робиш мені боляче....Та як хочеш....право твоє.....ТИ знаєш,я сильна дівчинка....я люблю сміливих людей...які говорять все в очі...щиро та відверто...хоч як не гірко і не важко....За свої 16,5....я бачила багато що і кого...і пережила не мало Я....Але моє життя тебе ніколи не обходило....а твоє життя мене завжди хвилювало,бо я непокоюся за своїх друзів....одні душі у мене не чають,а ти мене просто ненавидиш....за що?скажи мені за що?Я не ідеал....я хуліганка.....така вже я є....Головний біль знову мучає.....не хочу,щоб біль поверталася....кров пульсує....перебираю волосся....витираю очі...ні я не плачу....в який вже раз?Чому так виходить....Ти йдеш....а я стою...а може ти давно пішов?Дружба на дрібні шматочкі...

Ми обрали один шлях...Ми дуже схожі...і водночас дуже різні...Ти мені допомагаєш,коли я тебе це прошу...Ти народився у найкращий день....не рахуючи моєї дати народження....Ми засильно горді....засильно розумні...Ми бачимося кожен день...але рідко говоримо...Ми знаходимося в одному приміщенні кожен день....Знаєш...ти людина особлива...яка мене чесно кажучи..перевиховала...зробила сильнішою...витривалішою....Ти лукавиш...ти говориш не правду....ти не говориш те,що ТИ відчуваєш...Ти остання сволота.....ти топчешся по всьому....по нас всіх....Бо ти....Бо це ТИ...Ти що ніколи не любив?Любив....і я знаю кого....вона зруйнувала життя тобі....Ти не віриш у долю...у кохання....не віриш....Ти любиш ляльок....Попри все...ти став мені дорогим за ці роки....Сволота....а хто з нас ліпший за тебе?Я бажаю тобі щастя....бо ти насправді хороший....чи я помиляюся???

Коли я їду...я вдивляюся у їхні обличчя...такі змучені...такі нещасні...і знов той образ у голові...благаючий погляд...не хочу думати...біль - це так приємно...я вже як Юра...який любить товкти цю фразу...Знову дощ...прям Лондон...чи Петербург...Я себе вже не мучаю і не питаю..як і що...і де...і навіщо...От дивлюся...яке треба серце мати,щоб бути таким...ну ні....Я молюся за всіх кого любила...думаєте,що я ідіотка?Ні...просто молитися потрібно,як за друзів...так і за ворогів...за коханих...і не коханих...Бог чує мої молитви,я у цьому переконалося....Се...ля...ві...не плач за мною...я просто візьму і піду...просто візьму і піду...І на скільки тобі того щастя вистачить?Та що я переймаюся...правда?Йди і не обертайся?правда?...скажи мені правду....

Я пообіцяла собі...більше не нервувати...поки виходить...подивимся,що буде далі...чи протримаюся .....Мене цікавить одна людина....і то дуже...так починається скатування з котушок...Колишній мене бісить...скатіна....вбила би його....Я автономна республіка...я одна...сама по собі...я люблю....але я сама...дивлюся на цей весь цирк,що називають зустрічанням....любов на показ....це не на довго....чому я хочу на довго?Бо принцип кохання...Справжнє...і назавжди....а не на сьогодні....і не на завтра...Аби з ким бути....останнє діло...So faraway....а здається,що тут поруч...ЯКби я хотіла поговорити з ним....Про те нещастя не думаю...він ледь не зруйнував моє життя..сам не знаючи того....Він ледь не відібрав у мене найцінніше....Настав час захищати те,що любиш....і я його не віддам...але...якщо він захоче піти...я відпущу...бо той,хто дійсно любить,той відпускає...і дає можливість комусь стати щасливим....Це боляче....це гризіння совість,але це правильно...Жити в обмані....це нестерпно....Біль - це так приємно....згадала ці слова....Приємно....коли він вчухає...назавжди...і тобі абсолютно все одно....як вкололи новокаїну....Любиш...не любиш...мені все одне...ГОловне,що я тебе люблю....

Привіт...зі мною вроді все добре...Я хочу заховатися кудись...і в мене це виходить...Вони знову з"явилися в місті...ну що ж....але я зберігаю спокій...Дивлюся на свого колишнього...ой....яке ж він чудовисько!!!ВІн мене розумів...але не зрозумів одного,що я пішла від нього тому що я його любила і хотіла,щоб він був щасливий...я гризлася...як сказати...як піти..Він мене ненавидить...о...я його розумію...Коли хочеш щастя....потрібно ненавидіти...Він же щасливий)))А я люблю...не його...і коли була з ним...я це розуміла...Того...який зник...Хочеться знову побачити його карі очі...його усмішку...і благаючий погляд...якби він знав як мені тяжко...Просто я поставлю крапку на ньому...

очі болять..клонить на сон....я втомилася писати...я майже нічого не пишу..настільки мені набридло....